Потемніло біле тіло, ніч ховатиме мене
Я любив її волосся, воно мені, мов колосся,
Стигле, тепле, дуже запашне.
Заховаюсь весь, щоб згадали десь,
Як були з тобою,
Підмету сліди, що у серці ти,
Залишила за собой.

Це повинно було статись, я ж
Такого не чекав.
В моїх мріях сонце гріло,
Воно лише нам світило.
Та в твоєму серці дощ журчав,
Що казав – забудь, що казала – теж,
В обіцянки грали,
Що було – втекло, його не вернеш,
Тебе в мене вкрали.