Село в долині притулилось,
В косинках голубих озер.
Село без батька зажурилось:
До кого їхати тепер?
Хто, як годиться, привітає,
Хто дасть пораду мудреця?
Самотня хата серце крає
В сумних пахучих чебрецях.

Приспів:
Стоїть хатина, наче пустка
Пройшла її ясна пора,
І вишенька в біленькій хустці
Краєчком сльози витира...

Я вкотре попрошу: не треба,
Зарано смути і розлук.
Чому йому схотілось неба,
Коли земля чекає рук?
Коли вона любов'ю диха,
Зернятком в запашній ріллі,
Яка ж була для нього втіха
Хліба плекати на землі!

Приспів.

Чи сон мені гіркий наснився,
Чи все це наяву було:
Чому ж ти, батьку, забарився
До хати, у своє село?..
Чом не стрічаєш сонце рано,
Назустріч дітям не ідеш?
Яка в мені болюча рана,
Бо я люблю тебе без меж.

Приспів.