Ще у зіницях палають вогні,
Ще усміхається доля мені,
Хоч і втекла непомітно весна,
Злинуло літо, з'явилась вона –
Осінь, що стелить довкіл барвоцвіт,
Осінь, що зве у незвіданий світ,
Там, де бринить і сріблиться струна,
Та, що мелодію й душу єдна...

Приспів:
А скрипка грає-сміється – |
Палають щастям зіниці! |
А скрипка грає ще досі, |
Бо я закоханий в осінь! | (2)

З осінню разом у ногу йдемо,
В ній – мудрість світу, роздолля думок...
В осені сили черпну і снаги,
З нею в нас ріки одні й береги!..
Вже павутинням срібляться роки,
Вже на порозі мій жовтень дзвінкий,
Та ще в зіницях палають вогні,
Щедро всміхається доля мені!..

Приспів.