Загублені стежки, несказані слова
Зосталися в полях, де ми колись блукали...
Сміялися жита, крутилась голова -
І щастя нас обох з тобою впізнавало!..
О, якби я хотів ту мить спинити,
Той неповторний час з тобою повторити!

Приспів:
Хай тиша золота затримає тебе!..
Постій!.. Не відлітай у небо голубе!..
Нехай летить літак, а ти не відлітай,
Бо ще в моїй руці твоя рука!..

Я дякую тобі за лагідні дощі,
І трави у росі, і сонце у зіницях!
Засяяла тоді веселка у душі,
То був найкращий сон,
Який колись присниться!
О, якби я хотів ту мить спинити,
Той неповторний час з тобою повторити!

Приспів.