Залишився один, в безнадії,
Ти ж пішла у далекі світи...
Я тепер не зустріну і в мрії,
То ж хоч в сни завітай мої ти...

Принеси мені голос свій з вітром,
Посміхнися ночами з небес,
Бо на серці так тоскно і гірко –
Я ж від неба чекаю чудес...

Я не можу полинуть в ті далі,
Обійняти хоч душу твою,
То ж приснись мені, мила, в печалі,
В тихім щасті тебе пізнаю...

Мені вітер шепоче про тебе,
Я ж тебе виглядаю одну,
То ж прийди у мій сон хоч із неба,
Поки вічним я сном не засну...

Я ніколи не думав, кохана,
Про безодні світів навісні,
Бо я жити тоді перестану,
Як тебе не зустріну вві сні...

І так хочу, щоб сон не кінчався,
Як дарунок від Бога, з небес,
Я з тобою вві сні зустрічався
І від щастя душею воскрес...