GmЙшли селом, йшли селомG партизани,Gm  
По земFлі українській невіC7льній землі.  G 
І у кFожного зброя булG7а за плечами,Cm  
І у кGmожного смуток і білG7ь на лиці.   Gm  


GmБіль і смуток за вGсю УкраїGmну,
Та за сFпалені хати і C7зрубаний сGад,
За ту пFісню, що чув ти кG7олись соловCm’їну, |
Але Gmїм вже не було дG7ороги назадGm. |


Бо доGmрога назаGд – то невоGmля,
А ховFатися в лісі неC7 будемо мGи,
Ми підFемо вперед і здоG7будемо вCmолю, |
УкраGmїни своєї ми вG7ірні сини.Gm |


Хтось з них пісню завів, і вона пролунала

На всі гори Карпати, на весь рідний край,

Щоби знали усі - Україна повстала, |

Ти лети, наша пісне, аж за небокрай! |


І не всі повернуться із бою живими,

І не всіх дочекається рідна сім’я,

Пам’ятайте же їх, пам’ятайте такими, |

Пам’ятай їх завжди, українська земля. |


Пам'ятай їх завжди так, як я пам'ятаю.

Пам'ятай лихоліття страшної війни.

Бо настане той день, що до рідного краю |

Ще злетяться твої, Україно, сини. |