Віють вітри, віють буйні, дуба нахиляє.
Сидить козак на могилі та й вітра питає:

"Скажи, вітре, скажи, буйний, де козацька доля?
Де фортуна? Де надія? Де слава і воля?"

Його вітер овіває: "Знаю я, ой, знаю.
Твоя слава козацькая в далекому краю.

Твоя доля козацькая – поміж ворогами".
Ой, сів козак та й заплакав гіркими сльозами.

Віють вітри, віють буйні, дуба нахиляє.
Сидить козак на могилі та й вітра питає.