Сплелися наші дні
В натягнуту струну,
Яку не розплести,
Лиш можна розірвати.
Стомилася душа
Вертатися і йти,
Щоб знов пізнати те,
Чого не хоче знати.

Вгамуйся й не тужи,
Душа моя сліпа,
Прислухайсь до того,
Що розум тобі каже:
Іди лише туди,
Де волі гордий знак
Її ж навік забудь,
Бо світ собі зав'яжеш.

Але не забува
Розіп'ята душа
Оту, що світ мені
Собою заступила,
І поки я живу,
І поки серця стук
Буде вона мені
І люба й мила.