Колоски на долоні - краплі сонця живого.
Це наш хліб заповітний. Я приходжу до нього.
Мов до отчого дому, кличе стежка у поле.
Ти про материн колос розкажи,моя доле.

Приспів:
Пахнуть радістю,
Пахнуть болем
І квітчають роки, як віки.
Там, над батьковим полем,
Над овіяним полем -
Колоски,колоски,колоски.
Там, над батьковим полем -
колоски.

Колоски, наче порох, вбиті чадом, війною,
Почорнілі зернятка, мов дитинство, зі мною.
Ні сльози не забути, ні окрайця черствого,
І в літа зорецвітні я згадаю про нього.

Приспів.

Колоски променисті, щедрим сонцем налиті.
Хліб із рідного поля найдорожчий у світі.
Хочу я, щоб довічно колосилися ниви.
Будем колос плекати, будем хлібом щасливі.

Приспів.