Як вийду я на вулицю,
Гуляю, гуляю.
Кличе мати вечеряти,
Виляю, виляю.

– Іди, доню, вечеряти,
Галушки поспіли.
– Постой, мати, погуляю,
Женихи настигли.

Зрівняй, Боже, круті гори,
Щоб усюди рівно.
Од свекорка до батенька
В оконечко видно.

Попід мостом трава ростом
Да стелиться листом.
Не хвастайся, дівчинонька,
Червоним намистом.

Попід мостом трава ростом
Да стелиться дубом.
Не хвастайся, да Женечка,
Кучерявим чубом.

І дощ іде, роса пада
На милого хату.
Зірви, милий, руту м’яту,
Вкривай свою хату.

– Ой не буду м’яти рвати,
Нехай зеленіє.
Я не буду дівки брати,
Нехай молодіє.

Над моєю хатиною
Чорна хмара стала.
А я тую чорну хмару
Пером розмахаю.

А я тую чорну хмару
Пером розмахала.
А на мене молодую –
Поговір і слава.

А я тую чорну хмару
Пером розмахаю.
Перебуду поговори,
Перебуду й славу.