Ой терен, терен, зелений гаю,
Десь мій миленький в чужому краю.

Ой хто ж то їде, коником грає?
То мій Іванко людей питає:

– Де ж моя Галя та господиня?
В неї сорочок повная скриня.

В неї сорочок повная скриня,
Та ще й до того хусточка синя.

Хусточка синя, білі рушнички,
Не ходи, Галю, на вечорнички.

Ой пішла Галя на вечорниці,
Заплела туго свої косиці.

Через річеньку, через колоду
Упала Галя в холодну воду.

Упала Галя в холодну воду
Та й наробила велику шкоду.

Упала Галя та й репетує:
– Хто ж мене, люди, та й порятує?

Іде Іванко, все теє чує,
Він свою Галю та й порятує:

– Через річеньку, через болото
Подай рученьку, моє золото.

Через річеньку, через биструю
Подай рученьку, подай другую.

Через річеньку та й через кладку,
Я тебе спасу, моє зернятко.