Ой дібровонько зелена,
Чого рано спустошена?
– Рано мене викошено –
І тим мене спустошено.
Прошу тебе, дівчинонько,
Посій по мені травоньку.
– Ой рада б я посіяти,
Стоїть нелюб коло хати.
Кличе мати із кімнати,
Нелюбові постіль слати.
А я йому постіль стелю
Та й клену на всю оселю.
Під голову каміняччя,
А під боки кореняччя.
Ще й з кропиви тверді мати,
Щоби було твердо спати.
– Ой дібровонько зелена,
Чого рано спустошена?
– Рано мене викошено –
І тим мене спустошено.
Прошу тебе, дівчинонько,
Посій по мені травоньку.
– Ой рада б я посіяти,
Стоїть милий коло хати.
Кличе мати із кімнати
Миленькому постіль слати.
Як милому я стелюся,
То співаю, веселюся.
Стелю йому подушечки,
А під боки периночки.
Ще й пухові м’які мати,
Щоби було гарно спати.