Ходить сербан по зарінку
Та й шукає собі жінку.

– Зчаруй, Гандзю, мужа свого,
Дістанеш м’я молодого.

– Я не вмію чарувати,
Не навчила мене мати.

– Убий, Гандзю, гадиночку
Та дай мужу з неї сочку.

Взяла Гандзя сок зварила
Та й ним мужа напоїла.

Сонце сіло за горою,
Гандзя рада, бо вдовою.

Ходить сербан по зарінку
Та й шукає собі жінку.

– Ой сербане, сербаночку,
Візьми мене за жіночку.

– Як я маю тебе брати,
Маєш силу чарувати.

Зчарувала мужа свого,
Зчаруєш м’я молодого.