Чого це ти зо мнов рівняєш
Того небритого чорта
З яким живеш і прожигаєш
Свої шальонії літа

Відсутність палкого кохання
Тебе штовхає до цього
Твій чоловік сплошне визнання
У нарушеніє всього

Куди тебе понесло, люба?
Скажи це все сама собі
Ти хтіла чудо – маєш чудо
Воно родилося в тюрмі

На світі є такі корсети
Але як ти не зустрічав
В ту мить покинула мене ти
Коли співав я ча-ча-ча

Під сонцем ми з тобов любились
І при луні любились ми
Я міг робить, що мені хтілось
Ти – що захтілося тобі

Невже про все забула, люба?
Я не благаю "повернись"
Ти хтіла чудо – маєш чудо
Твій потяг трошки запізнивсь

Чого це ти зо мнов рівняєш
Того небритого чорта
Це все одно, що ти паруєш
Орла й облізлого кота

Чого ти вирішила, люба,
Що поруч ставить можеш ти
Лайно, багно й недолік шлюбу
З еталоном красоти