Вертає з спогаду в юначі роки,
Додому стежечка веде сама.
Аж до хатини, аж до дівчини, |
Де там її давно, давно нема. | (2)

Приспів:
А маки, маки, червоні маки
Цвітуть у полі аж до села.
Зривав я маки і тихо плакав,
Вона ж моєю колись була...

Згадав її дівоче клітчате плаття,
Дівчину сонце-ніч і ніч з-під брів.
Горів у грудях моїх вогонь багаття, |
А в тім багатті біль, мій біль горів. | (2)

Приспів.

Та птах далекий той забрав, забрав назавжди
Мою дівчину у тінь, у тінь крила.
Вона не верне знов до серця мого, |
Ні до хатини не, не до села... | (2)

Приспів.