Я піду назавжди,
Я поїду поїздом,
Пароплав відшукаю,
Чи найшвидший літак.
Я від тебе втечу
На екватор чи полюс,
Бо з тобою не можу ніяк.

А десь у чеканні терплячому
Людина жадана стоїть,
Чекає зі мною побачення
Можливо вже десять століть.

І з нею піду на край світу я,
Тобі ж посміхнуся здаля.
Як бачиш - і сонце не падає,
І не зупинилась земля.

Я буду з цією людиною
Дорогу шукати нову,
Навіщо ж тоді твоїм іменем
Я раптом його назову?

Твоя назавжди,
Я приїду поїздом,
Пароплав відшукаю,
Чи найшвидший літак.
Що для мене тоді
І екватор, і полюс?
Я без тебе не можу ніяк.