Поїзд із Варшави спогади навіяв,
Я ж на Україні згадую тебе.
Ти співав для мене пісню вечорами: |(2)
Co komu do tego, ze my tak kohamy! |

Поїзд із Варшави мчить крізь моє серце,
Сто доріг між нами, а печаль одна.
Іншого цілую, а бринить сльозами: |(2)
Co komu do tego, ze my tak kohamy! |

Я люблю, коханий, Київ і Варшаву,
Але батьківщина в кожного одна.
І минають роки, роки за роками... |(2)
Co komu do tego, ze my tak kohamy! |