І.
Вітер підіймався, хвиля билася о хвилю
Штиль минав, хвилі хвилювали мрію
А, згідно мрії, ми/всі були однакові
Усміхнені, завзяті, раділи і балакали

Але така ідилія існує лише в казці
Насправді усі різні, на кожному по масці
По одній, як мінімум, чим більше, тим і краще
Багато векторів у наших тракторів

А у людей все просто, я б так хотів
Приміряв на себе, не бачив берегів
А ще не пізно пошукати різних
Таких, як ми з тобою і зрозуміти, що...

Приспів:
Тебе несе своя ріка
І то ласкає, то зникає, то гірчить
Палає й замерзає вже за мить
Та все одно ось тобі моя рука

ІІ.
Як цуценя шукаємо ми вихід для сліпих
Всі твої шоу б’ють мене під дих
І всі мої приколи тебе не чіпляють
І сенсу вже немає пояснювати сенс

Побитися простіше, лаятися – легше
Пробачити, це – бачити, навіщо і кому
Де б взяти паузу набратись розуму
Де мені мовчати, до кого і чому?

Якщо ми не зійдемося хоча б у цьому
Тоді вже дим нашому дому
Лелеки на прощання скажуть – що ж ви, зьоми
Було ж наче просто зрозуміти, що...

ІІІ.
По нашій річці йде цунамі, неначе ми на Хуанхе
Дива трапляються із нами, я знаю "як", не знаю – "де"

По області туман, кружляє хула-хуп
Із усіх дурниць заварено цей суп
І лізе, лізе зуб. Схоже, лізе мудрий
Я врешті заспокоюся і зрозумію, що...