Холодний ліс оточує тіло глибоко в землі,
Спить дике марево цвіту там, де бути не могло життя.
Крик, тихий стогін квітучих іржавих стін,
Спів у зелених дротах, що накрила тінь, химерна тінь від квітів і ліан, каштановий дурман.

Ліс шукає коріння тих теплих стін.
Спить, кличе квіти ті, що вкриває тінь.
Крики подиву в стовбурах моїх дерев,
Дивний спів із листя, що без мене росте на стінах у сплетінні із оман, і з них росте туман.

Спів, стогін стін уві сні, поки вони не зовсім сплять іще.
Грім у глибині землі, там, де вода ніколи не тече.
Цвіт древнє місто накрив, повне диких, і, можливо, колись страшних речей.
Пролетів в повітрі і зник з очей привид музики.