Болю нема, немає.
Щоб пробути віки в землі, часом мало лиш сну.
Часом варто дізнатись, що біль – химера,
що лишили Тобі втікачі, дощем змиті,
їх біль і втома дали життя Тобі.

Дивне життя, ой дивне.
Світло диких таємних отрут, як Сонце,
Як вода, плине чорная кров, земіл чорна кров,
що колись умирала на ній.
Колись думки людей стануть кров'ю білою.

Я створю Тебе ізнову,
Нехай сонця в Твоїй глибині зігріють
моїх тихих тендітних дітей, що житимуть,
навіватимуть теплії сни Тобі,
дитя чуже, самотнє, застигле в холоді.

Хробаки й метелики на білих крилах,
квіти на вітру, птахи на стеблах,
ягоди з корінням, що торкаються підземних зір,
в повітрі плавають лілеї білі,
риби в печерах оглядають поле бою,
охоронці сну нас ведуть вперед з Тобою,
this is my war, це моя війна.