Прийде весна, здається, вічна,
Будуть цвісти сади й гаї,
А впаде перший цвіт до долу -
Приходить сум в думки мої.

Хоч розцвітає в лузі калина
І променіє сонячна даль,
Коли згадаю, що все не вічне,
То огортає серце печаль...

Ми завжди хочем, щоб надовго
Добро затримувалось в нас,
Та не було б хвилин страждання,
Не так цінився кращий час.

Хоч розцвітає в лузі калина |
І променіє сонячна даль, |
Коли згадаю, що все не вічне, |
То огортає серце печаль... | (2)