Мені б говорити про Україну,
Молитись за неї, єдину й святу.
Забути про сльози і кров, і руїну,
І нашу одвічну глибоку вражду.
Не можу змиритись, минуле забути,
Коли ти мовчиш і лукавиш собі,
І, навіть, не прагнеш нам борг повернути,
Чи можна тоді довіряти тобі?

Приспів:
Поклонись Україні, Росіє, у ноги,
На коліна устань і молись, і молись,
І щиро проси покаяння у Бога
За все, що погане зробила колись!
Молись, кайся, і щиро клонись!

Не злопам'ятний я, не готую отрути,
Яким би важким не було каяття.
Бо хочу якось нарешті збагнути
Наші стосунки і наше буття.
Іначе не зможем нормально ми жити,
І буде завжди поміж нами стіна.
Не можна ненавидіти і дружити,
Правда є правда, вона одна!

Приспів.

Ти не можеш надалі підступно мовчати
І вести себе так ніби ти не робила нам зла.
Тоді знай, що я буду тебе проклинати
І просити у Бога, щоб тебе вкрила вічна імла.
Та я ще вірю, що це вже останнє послання,
Розум прийде і знайдеш потрібні слова.
Всі почують від тебе хоч напів-покаяння
І стане у світі більше тепла.

Приспів.