Поховала надії безнадійна війна,
Я приховував свій біль та почалася весна,
Розпалила наснагу, розтопила сніги,
А під снігом земля така ж чорна,
Наче моя доля, чорна наша доля...

А для чорної землі людська кров немов водиця,
Я виснажував себе, щоб загоїти кохання,
Та не вистачило знову останньої краплі,
І воно пішло по тілу кривавими сльозами

А кривавими сльозами голосили матері,
Як чужинськая халява розіп'яла їхню долю,
В моє виснажене тіло запустила пазурі,
І від крові почорніла наша вистраждана Воля...
В крові чорна воля... В крові чорна воля...
В крові чорна воля... В крові чорна воля...

Душу й тіло ми поклали, а свободи не знайшли,
Ти не смійся, чорний ворон, не гукай моєї долі –
Наша доля – стати гноєм для голодної землі,
А весною зійде сонце й з наших грудей, наче подих
Проросте свобода! Вирветься свобода!

Поховала надії безнадійна війна,
Я приховував свій біль, та почалася весна,
Розпалила наснагу, розтопила сніги,
А під снігом земля така чорна...