Ніби на тім світі
дримбають мольфари.
На всі штири боки
лиш земля довкола.

Від сухої гілки
серце відірвалось.
Полетіло птахом
понад мінним полем.

А за виднокраєм
родиться світанок,
хоч в душі ще темно,
ген за плаєм рветься

неба чорне дрантя,
кров’яніють рани...
Чи дитина плаче
чи лихий сміється?..

Боже, якщо є ти,
дай скоріше вмерти
і щоб потім круки
очі не довбали.

Так нелегко жити
для легкої смерти.
Чуєш – на тім світі
дримбають мольфари.