EmВсе зійшло нанівець,
Ось і кCазці кінець,
Що нарGоду немDа перевEmоду.   B 
Хто в своEmєму дворі
ПозасCіював смерть,
ДочекGався такDи врешті-рAmешт
ВідповCідного схBmоду
І плBоду.
БілокрGовий наш страх,
ЧорнокрDовий наш смEmіх
Ані спGасу немAа, ні заслBону
За якGий же такий
НезамDолений грEmіх
УвійшлAmа в нашу плоть
ЧEорнGобEильськBmа ЗDонEо?
Чорнобильська Зоно...

Ми народу сліпці,
Ще й сліпий поводир
Сплюндрували і землі, і ріки
Вірним курсом завжди.
Та весь час не туди,
Ми слухняно крокуєм,
Мов Богом забуті навіки
Каліки.
Рукотворна біда
Чернівецьких дітей
І лахміття земного озону.
Чи скінчиться потік
Смертоносних вістей,
Що співзвучні тобі
Чорнобильська зона?

Той пропив отчий дім,
Продає отчий край,
Той прокляв материнськеє слово.
Цей на горі людськім
Вимуровує рай,
Свій неправедний рай,
У якому словесна полова -
Основа.
А душа дотліва
У горнилі буття
Мов святезна дідівська ікона.
Чи знайдемо в собі
Щирих сліз каяття
Чи майбутнє у нас -
Чорнобильська зона?