Трави-коси, сині роси,
Цвіт ранковий на вустах,
А під небом – неба просинь –
Синь волошок у житах.

Й кличе, кличе перепілка
Нас туди, де квітне цвіт,
Там дударика сопілка,
В тій сопілці – цілий світ!

Не злічити нам тих квітів,
Що синіють у житах,
Не збагнути того світу,
Що ним повниться життя.

Ген, за полем, там діброва,
Пісня інша в ній дзвенить,
Та одні чарують брови
І одних очей блакить!