Розмита тінь солоною сльозою
І рясно скроплена терпким вином;
Відквітли небеса давно грозою,
Душа відгіркла диким полином.
Цвіте черемха – китиці піною,
Що накипіло цвітом зацвіло,
Лиш в спогад повертається луною
Любові нашої стрімкий пролог.

Розмита тінь, розвіяні образи,
Світлішає травнева синява,
І серце добирає в барво-фрази
Крізь роздум пересіяні слова.
Цвіте черемха – китиці піною,
В розмаї нині весь блакитний світ,
І жайвір в небі золото-струною
Розгойдує безмежний небозвід.

Вже пахне ладаном полин достиглий,
Солодить душу дика гіркота,
Але це іншої любові диво,
І це вже інша істина проста.
Цвіте черемха – китиці піною,
Що накипіло цвітом зацвіло,
Лиш в спогад повертається луною
Любові нашої стрімкий пролог.