Розгубила осінь листя... Т. Василько
Текст пісні
Розгубила осінь листя
Золотобагряне,
Пов’язала руту ликом,
Згливила рум’яни.
Пов’язала руту ликом,
Згливила рум’яни,
Згливила рум’яни.
Почорніли в’язів крони,
Бузина чорніє,
Лиш барвінок, де діброви,
Зелен-зеленіє.
Лиш барвінок, де діброви,
Зелен-зеленіє,
Зелен-зеленіє.
І твоя ще врода зляже,
Чом гадати маю,
Бо й тоді так само скажу,
Що тебе кохаю!
Бо й тоді так само скажу,
Що тебе кохаю,
Що тебе кохаю!
Бо кохання – що ті гори,
Воно не марніє,
Як барвінок, в усі пори
Листом молодіє!
Як барвінок, в усі пори
Листом молодіє,
Листом молодіє!
Золотобагряне,
Пов’язала руту ликом,
Згливила рум’яни.
Пов’язала руту ликом,
Згливила рум’яни,
Згливила рум’яни.
Почорніли в’язів крони,
Бузина чорніє,
Лиш барвінок, де діброви,
Зелен-зеленіє.
Лиш барвінок, де діброви,
Зелен-зеленіє,
Зелен-зеленіє.
І твоя ще врода зляже,
Чом гадати маю,
Бо й тоді так само скажу,
Що тебе кохаю!
Бо й тоді так само скажу,
Що тебе кохаю,
Що тебе кохаю!
Бо кохання – що ті гори,
Воно не марніє,
Як барвінок, в усі пори
Листом молодіє!
Як барвінок, в усі пори
Листом молодіє,
Листом молодіє!
Внески: