Такий багряно-жовтий лист калини
Й така безмежна неба синява,
Чому ж полин-сльоза щоку полинить
Й журавить світ гірка журав-трава?..

Приплюснута струна торочить звуки,
Яких у верси я ще не уклав,
А листопад вже простягає руки
Й кричить слова, які я промовчав...

Полоще ноги дощ листобагряний,
Калини грона хилить до землі –
Кришталь очей, в щодень таких жаданих,
Він не розсіє по чужій ріллі.