Не віда сну, в щодень вирує
У долах Полтви древній град,
До неба тягне вежі-руки
І квітне квітом, наче сад.

Приспів:
Він був! Він є! Завжди він буде –
Прадавній, вічно юний Львів!
Й ніхто ніколи не погубе
Стола князів і королів!

Не спаде лист зелений в жовтні,
Дрімають леви до пори –
Допоки вітер синьо-жовті
Над містом пестить прапори.

Приспів

Шуми в щодень, прадревній Львове,
Під сонцем вічно молодим;
Тобі клянемося в любові –
Для нас ти завше є святим!