Не згасай, зірнице,
Що заплуталась в смереках,
Йти мені до тебе,
Ой, нелегко і далеко.

Я давно в дорозі,
Не на жарт вже притомився,
Ниють плечі, ноги,
Та зі шляху я не збився.

Ти мені світила –
Я щодень до тебе линув,
А без тебе, зірко,
Мабуть, що давно б загинув.

Так чекати довго,
Й ти, напевне, утомилась,
Бо зійшла з орбіти,
За смереки зачепилась.

Не згасай, зірнице,
Потерпи ще трохи, леле,
Може, в рань весняну
Я дотягнуся до тебе.

Ти одна-єдина –
Найдорожчий скарб мій сущий,
Як зірву, до згину
З рук тебе я не відпущу!