Природа літніх гір така розкішна,
Й така бентежна неба синява,
Душа моя, мов в юності, знов квітне
Й нашіптує нових пісень слова.

А звідусіль звучить така велична
Органна музика зелен-борів,
І на побачення мене знов кличе
Та дівчина, яку я не зустрів.

Де полонина сквітла, топчу трави,
Зриваю квіти їй я на букет,
І душу солодять мою заграви,
Й на їхнім тлі чийсь ніжний силует.

Це я про неї видумав легенду,
Про ту, яку в житті ще не зустрів,
Вплітаю мрію в музику богемну,
Що вітер творить для зелен-борів.

А звідусіль звучить така велична
Органна музика зелен-борів,
І на побачення мене знов кличе
Та дівчина, яку я не зустрів.