Літо соняхами стало
Перепоною між нами, –
Жаль, ти не моя...
Жаль, ти не моя...
З-поміж тисяч ймен жіночих
Вибрав я твоє охоче – Марта! –
Не забуду я його!

Грай! Клавішами весен!
Грай! Струнами по серцю!
Простелися полинами
Поміж соняхи ланами,
Лиш мене кохай!
Лиш мене кохай!
Лиш мене кохай, кохай!

Заміж вийдеш ти під осінь,
На весілля не запросиш, –
Жаль, що не моє...
Жаль, що не моє...
Я сидітиму у барі
Із твоїм ім’ям на пару – Марта! –
Повторятиму його!