На стовпах, на дротах синіх,
Павутиння, павутиння –
Отже, літо бабине прийшло.

Сіє сонях пелюстками,
Нишком ти втекла від мами –
Отже, Бог почув мої слова.

Пізній вечір – ще не ранок,
Місяць коситься на ґанок –
Нині він сумує без причин.

Крок за кроком, без мороки,
Я давав тобі уроки –
Учениця гарна ти була.

Не питай котра година,
Ти від нині не дитина –
Героїня всіх моїх ночей.