Пустіють хати. Вмирає краю рідного село,
Хати пустіють і дітей немає.
І світлих вікон лагідне тепло
Все меншає й тихесенько зникає.

Вмира село. Лиш кілька димарів
Пускають в небо викрутаси диму.
На вулицю дідок старий забрів
Й вмоча цигарку у борідку дивну.

Вмира село, не витерпівши бід,
Викреслює з життя свою адресу.
І рветься ниточка, що зветься родовід,
А ви горланите про поступи прогресу...