Її ідеологія життя – пиво й сигарети,
Інтим й гуляння, хлопці й халява,
Проте вона дивиться на ТВ "Кадети"
І говорить, що це не наша справа.
До школи ходить раз через раз,
Мама й тато їй вже не указ,
Випиває пляшку горілки за раз,
А потім рве у шкільний унітаз.
Курить план під стінами школи,
Руки вже всі стали, як сито,
Десь під кущами щось комусь зробить
І мамі про це про скаже відкрито.
А раніше була вона така чемненька,
Слухала маму, бавила сестру,
Але хороша дівка стала поганенька –
Усе це через пиво і дурню...

Приспів:
Поганою бути так добре...
Життя зруйнувати так просто...
Але лиш погляд у її очі -
Ніби дитина, а вже і доросла...

Все починалось легко, ніби в серіалі:
Пляшка пива, хлопці й свято після школи...
Викурила першу ту сигару
І знов відчула, що їй стало добре...
І перший раз вона зробила це на сцені,
Він був набуханий і вона теж...
Спочатку було все приємно,
А потім був між ними лиш сезон пожеж.
Була і ванна, лезо, суїциди,
Був і сифіліс, аборт і блювота.
Здається були ще маленькі діти,
А дорослими їм вже бути охота.
Мала дитина, яка себе згубила,
А їй ще жити й жити все життя...
Зате усі смаки життя вона відкрила,
І скаже все ж "Прикинь, яка я вже крута!"

Приспів.

На вигляд все ж маленька і невинна,
В душі – доросла й вульгарна,
Матір в пориві гніву скаже, що вона кретинка,
А хлопець скаже – що вона притворно - гарна...
А що вона скаже сама про себе?
А хто я? Що живу й лише бухаю?
І тихо лиш руки простягнувши до неба
З моста легеньким птахом відлітає...
Маленьке тіло, таке ще юне й гарне,
В душі - руїни щастя й виховання,
Маленька дівчина над рікою парить,
Лише сльозу пустивши на прощання.
А все ж вона могла прожити довго,
Робити би в житті успішні кроки...
Та це життя, було воно недовге –
Життя тривалістю в тринадцять років...

Приспів.