У містечку Богуславку Суспільно-побутові (станові) пісні
Текст пісні
У містечку Богуславку –
Каньовського пана –
Там гуляла Бондарівна,
Як пишная пава.
У містечку Богуславку
Сидить дівок купка,
Межи ними Бондарівна,
Як сива голубка.
Прийшов до них пан Каньовський
Та й шапочку ізняв,
Обійняв він Бондарівну
Та й поцілував.
"Ой не годен, пан Каньовський,
Мене цілувати,
Тільки годен, пан Каньовський,
Мене роззувати!"
Ой шепнули люди добрі
Бондарівні тихо:
"Тікай, тікай, Бондарівно,
Буде тобі лихо!"
Ой тікала Бондарівна
З високого мосту;
Сама ж вона хорошая,
Хорошого зросту.
Ой тікала Бондарівна
Помежи горами,
А за нею два жовніри
З голими шаблями.
Ой повели Бондарівну
Помежи крамниці –
Прицілився пан Каньовський
З срібної рушниці.
"Ой чи хочеш, Бондарівно,
Ізо мною жити,
А чи волиш, Бондарівно,
В сирій землі гнити?"
"Ой волю ж я, пан Каньовський,
В сирій землі гнити,
Ніж з тобою поневолі
На цім світі жити!"
Ой як тільки Бондарівна
Та цеє сказала,
Ой вистрелив пан Каньовський –
Бондарівна впала...
"Ой ідіте до Бондаря,
Дайте батьку знати:
Нехай іде свою доньку
На смерть наряджати!"
"Ой на ж тобі, старий Бондар,
Таляриків бочку:
Оце тобі, старий Бондар,
За хорошу дочку!"
Ударився старий Бондар
В стіну головою:
"Бондарівно, моя донько,
Пропав я з тобою!"
Ой поклали Бондарівну
На тесову лавку,
Поки звелів пан Каньовський
Викопати ямку.
Лежить, лежить Бондарівна
Сутки ще й годину,
Поки звелів пан Каньовський
Зробить домовину.
Ударили в усі дзвони,
Музики заграли,
А вже ж дівку Бондарівну
Навіки сховали!
Каньовського пана –
Там гуляла Бондарівна,
Як пишная пава.
У містечку Богуславку
Сидить дівок купка,
Межи ними Бондарівна,
Як сива голубка.
Прийшов до них пан Каньовський
Та й шапочку ізняв,
Обійняв він Бондарівну
Та й поцілував.
"Ой не годен, пан Каньовський,
Мене цілувати,
Тільки годен, пан Каньовський,
Мене роззувати!"
Ой шепнули люди добрі
Бондарівні тихо:
"Тікай, тікай, Бондарівно,
Буде тобі лихо!"
Ой тікала Бондарівна
З високого мосту;
Сама ж вона хорошая,
Хорошого зросту.
Ой тікала Бондарівна
Помежи горами,
А за нею два жовніри
З голими шаблями.
Ой повели Бондарівну
Помежи крамниці –
Прицілився пан Каньовський
З срібної рушниці.
"Ой чи хочеш, Бондарівно,
Ізо мною жити,
А чи волиш, Бондарівно,
В сирій землі гнити?"
"Ой волю ж я, пан Каньовський,
В сирій землі гнити,
Ніж з тобою поневолі
На цім світі жити!"
Ой як тільки Бондарівна
Та цеє сказала,
Ой вистрелив пан Каньовський –
Бондарівна впала...
"Ой ідіте до Бондаря,
Дайте батьку знати:
Нехай іде свою доньку
На смерть наряджати!"
"Ой на ж тобі, старий Бондар,
Таляриків бочку:
Оце тобі, старий Бондар,
За хорошу дочку!"
Ударився старий Бондар
В стіну головою:
"Бондарівно, моя донько,
Пропав я з тобою!"
Ой поклали Бондарівну
На тесову лавку,
Поки звелів пан Каньовський
Викопати ямку.
Лежить, лежить Бондарівна
Сутки ще й годину,
Поки звелів пан Каньовський
Зробить домовину.
Ударили в усі дзвони,
Музики заграли,
А вже ж дівку Бондарівну
Навіки сховали!
Оцінити цей розбір
Внески:
Найпопулярніші пісні Суспільно-побутові (станові) пісні
- 11 Чи не будеш, дівчинонько, за мною тужити
- 12 Ой наступила та чорна хмара
- 13 Ой у горах сніжок упав
- 14 Як же ми в Італії у войні стояли
- 15 Не сам я сі завербував, на жовніра дали
- 16 Ой, цісарю, цісарику, нащо нас вербуєш
- 17 Ой закувала сива зозуленька
- 18 Ой під мостом риба з хвостом тріпонеться хитро
- 19 Ой на горі жито [2]
- 20 Стоїть явір над водою [4]