Сумна тая годинонька буде,
Як мій милий з дороги прибуде.
А вже милий їде у дорозі,
А я стою в сінях на порозі.
– Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива,
А чия це на руках дитина?
– Ой у мене циганочка була,
Та й на лавці дитину забула.
– Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Бо не є це циганська дитина.
Бо циганська – чорна та й смаглява,
Християнська – біла, чорнобрива.
– Був у мене козак опівночі,
Лишив мені свої карі очі.
А ще мила правду не вповіла,
А вже її голова злетіла.