Зажурились галичанки та й на тую зміну,
Що від’їздять усусуси та й на Україну:
– Хто ж нас поцілує в уста малинові,
Карі оченята, чорненькії (чорні) брови.

Не журіться, галичанки, тут прийдуть війскові,
Вони краще поцілують, як стрільці січові.
Ті вас поцілують в уста малинові,
Карі оченята, чорненькії (чорні) брови.

– Ні, не будут більш війскові з нами приставати
І не будут більш війскові за стан обіймати.
Ні, не поцілують в уста малинові,
Карі оченята, чорненькії (чорні) брови.

Але як ви з України вернетеся знову
І як перше знов підете з нами на розмову,
Тоді вже цілуйте в уста малинові,
Карі оченята, чорненькії (чорні) брови.