Замахнула мечем,
Запалила вогнем
Закарпатська Україна.

Ой там хустські чехів б’ют,
А мадяри ззаду прут,
Висилають отаманів.

Щоб той нарід,
Щоб всю зброю віддав,
Бо інакше їм не жити.

Отець батько Волошин
Своїх послів скликає
На таку сумну нараду.

Вони радять там усі,
Щоб січові стрільці
Стали разом всі до бою.

Жінок, дівок вже берут
І до фрону їх шлють,
І десятилітніх дітий.

Много трупу тут лягло,
Много крови проляло
І там кров текла річкою.

З тої крови виросте
Покоління молоде,
Загартоване до бою.

А ще прийде такий час,
Що всій нарід стане враз,
Тоді буде Україна.

Відплатиться ворогам:
Мадярам і чехам,
Ще й проклятим полякам.