Йшли стрільці до бою та й за Вкраїну,
Кожен з них покинув дома дівчину.

Йшли стрільці до бою, стали на врага,
Всі разом скрикнули: "Ой слава, слава!"

Там старенький батько окопи копав,
Він бачив здалека, як стрілець упав.

Сам собі не вірив, ні очам своїм,
Пішов подивився,– а то його син.

Назбирав дощечок, зробив домовину,
І ще раз заплакав: "Ой сину, мій сину!"

Прийшов він додому та й сів край стола,
Підперся рукою: болить голова.

Пита його жінка: "Милий муже мій,
Чи живе на світі син рідненький мій?"

"Ой жиє він, жиє в вишневім саду,
Висока могила на грудях йому".