Йшли хлопці до бою протів ворога
Та й усі кричали: "Гей, ура-ура!"

А там старий батько окопи копав
Та й побачив сина, як на фронті впав.

Сам собі не віри ще й своїм очам,
Приближає ближче – а то єго син.

Знайшов стару дошку, трумну збудував,
В вишневім садочку сина поховав.

Та й прийшов додому, сів коло стола:
"Ой мати, ой мати, сина вже нема!"