Яке то сонце засіяло
Й додало нам жизненних сил?
Яке то військо в нас повстало,
Мов Запорожці із могил?

Приспів:
Наша Січ, славна Січ на весь світ,
Вона донька є Запорожа!
Там у ній гуртувався від літ
Народа красний цьвіт,
Нас не поборе міць ворожа,
За нами весь народ стоїть.

Козацький дух у нас панує,
Пливе у нас козацька кров,
Душу завзяття нам гартує
І до України любов.

Наш клич то єдність і просвіта
І свідомість відвічних мук,
Не щезне наше горе з світа,
Як не доложим своїх рук.

Ми знаємо свої всі сили,
Нас не лякає лютий бій,
Боротись мемо до могили
І визволимо нарід свій.

Прийде пора, народний кате,
Добро загарбане віддаш...
Не знає наша Січ прохати!
Хто проти Січи, – воріг наш.