Раз, два! раз, два! Вперед, хлопці, ми вандрівники!
Ідем через ліси-гори, гейби козаки!
Нас не мучать труди, радість нас кріпить,
Де лиш глянем всюди піснь життя звенить!

Раз, два! раз, два! Вільним кроком, дуже не спішім,
Розглядаймось на всі боки, в села повернім!
Там жиє наш нарід, рідні гуцули,
Довідаймось братя, що роблять вони.

З верха на верх і в долину звернім до колиб,
Довідаймось, чом в тих горах схне гуцул, як гриб!
Даймо йому раду, щоб збудивсь зі сну,
Щоб лучивсь в громаду і гнав з гір біду.

Шумять води, гучать струї, садять з скал, мов грім,
Ідем, несем гнів, месть в серцю гнобителям всім!
Ненько Україно, сліз не проливай,
Ми за тебе згинем, засвитає рай!