В горах грім гуде, хоч зима паде,
Землю спороли гармати.
Іде луна, дрожить земля,
Дрожать ранені Карпати.

Лютий кат прийшов проливати кров,
І приніс смерть і недолю,
І море сліз у край приніс
Для дорогого народу.

Уступився кат із верхів Карпат
Втік, наче вовк, манівцями,
Але він упав, як у бій попав,
Між січовими стрільцями.

А хто там іде і перед веде?
Диво – це наші дівчата:
Личко як мак, кругом козак,
Душа стрілецька завзята.

Не цілуйте їх – на війні це гріх,
Лиш уберіть їх вінками.
Слава тим дочкам, славним козачкам,
Між січовими стрільцями.

Січові стрільці – за свій край борці,
За свою рідню і свободу,
У них борба – це їх судьба –
Для дорогого народу.