В горах грім гуде, хоч зима паде,
Землю спороли гармати.
Гримить війна, дуднить луна,
Дрожать ранені Карпати.

Хто живий, вставай боронити край,
Вкритий огнем і мерцями,
Не буде тобі сумно у борбі
Між Січовими стрільцями.

Лютий кат прийшов проливати кров,
Взяти народ наш в неволю.
І море сліз у край приніс,
Розбій і смерть, і недолю.

Та вступився кат із верхів Карпат,
Втік, наче вовк, манівцями,
Або тут і впав, як у бій попав,
Із Січовими стрільцями.

Січові стрільці за свій край борці,
За свою рідню і свободу
За них борба – се їх журба
І дорогого народу

І ряди могил не візьмуть їх сил,
Ворог тут б’ється з серцями,
Лицаря уб’є, думка ожиє
Між Січовими стрільцями.

Хто ж бо там іде і перед веде?
Диво! Се наші дівчата!
Личко, як мак! Кругом козак –
Душа стрілецька завзята.

Не цілуйте їх! На війні се гріх,
Ви уберіть їх вінцями!
Слава тим дочкам, щирим козачкам,
Між Січовими стрільцями.