У Карпатах сум і жаль настав:
Ворог батьківщину взяв.
Зітхання й проклін несеться з Земногор’я,
Гуляє орда ворогів.

І Тиса журно клекотить,
І ліс на Говерли[i] жалібно шумить:
Несуть нам кати вже ярма на ба[г]нетах,
І ллється кров потоками.

І сірим шнурком Січ ідеть,
І січовики у бій святий ведеть.
І стогнуть ліси, і стогнуть ріки милі:
Несуть уже славу Україні!

Розіб’єм наших ворогів,
Мадярів, чехів, німаків,
Воскресне ще нам та Батьківщина мил[а]
Та наша славна Україна.

Ми станем з ворогами впор
За рідний, світлий наш прапор.
До зброї, усі козацкії діт[и],
І скличемо: "Слава Україні!"