Тридцять восьмий рік минає,
На дев’ятий наступає.
Сталася сумна подія:
Запалала огнем,
Застогнала під ножем
Наша славна Україна.

Все ся чехи з Хусту б’ють
І мадяри ззаду б’ють,
Висилають ультиматум,
Щоб народ ся піддав,
Свою зброю геть іздав,
Бо інакше – їм не жить.

А наш батько Волошин,
Він скликає всіх старшин
На нараду сумную,
Щоби всі сіяцькі
Січовії стрільці
Стали сміливо до бою.

Убивають на фронтах
Всіх жінок і дівчат
І дітей малолітніх.
Много трупа там лягло
І крові ся пролляло,
Кров потекла річенькою.

А ти, брате, не журись,
На Карпати подивись.
На їх нещасну долю.
З тої крові вже росте
Покоління молоде,
Загартоване до бою.