Там на горі, на Маківці, зацвила калина,
Б’ються стрільці січовії, ціла Україна.

А молода Степанівна з стрільцями воює,
Котрий стрілець був ранений, вона бандажує.

Бандажує, завиває ці стрілецькі рани.
Вона ліпша товаришка від рідної мами.

А молода Степанівна пригнула калину,
Їдуть наші добровольці з гори на долину.

Їдуть вони, їдуть та й стали у вал,
Та й прогнали москаля, дістали похвалу.

Б’ються стрільці січовії – аж каміння скаче,
– За тобою, Степанівно, вся Вкраїна плаче.

– Та най плаче, та най плаче, вона перестане,
Вона знає: як хто умре, то вже не повстане.