Сповнилась міра, кров братів,
Нелюдські злочини катів,
І зганьблена народня честь
Зродила месть, кріваву месть.

Най громи грянуть в нашу скрань,
Нехай займеться в грудях грань,
Настав вже час, прийшла пора:
"Урра, у бій! Урра! Урра!"

Нас кличе зов великих дій,
І з крови зроджених надій,
А гордий дух давних могил
Сталить нам грудь залізом сил.

Нам не страшний ні рев гармат,
Ні списи травлених громад;
Страшніший нам московський кнут,
Клеймо рабів і ганьба пут.

А ляжем ми – воскресне гнів
Колишніх літ, безсмертних днів;
Здрігнесь Бескид від наших чет –
Зачнеться справжній наш бенкет.